Управлінська компетентність керівника – запорука успішного функціонування освітнього закладу

Немає дописів.

Немає дописів.

Головна сторінка

Підписатися на: Дописи (Atom)

Про мене

direktor_school1

Дивитися мій повний профіль

Семінар керівників освітніх закладів міста

Семінар керівників освітніх закладів міста

Тема. Управлінська компетентність – запорука успішного функціонування закладу освіти

Мета: сприяти вдосконаленню управлінської компетен-тності керівників навчальних закладів міста

Оновлення суспільства, а тим паче його радикальна зміна,- суперечливий, складний і тривалий процес, пов'язаний із пошуком нових шляхів, засобів здійснення перетворень у всіх сферах життєдіяльності людей. Це зумовлює необхідність творчої участі в цьому процесі всіх громадян держави, бо недостатня креативність, відсутність ефективних стимулів її розвитку та реалізації - основні фактори, які заважають утіленню інноваційних ідей, задумів, нових цільових настанов та орієнтацій.

Діяльність керівника сучасного закладу освіти все більше набуває професійного характеру, тобто потребує використання фахових знань і вмінь не тільки з педагогіки,^: а й з економіки, менеджменту, соціології тощо. Від професіоналізму керівника багато в чому залежить успішний розвиток навчального закладу, його конкурентоспроможність і авторитет. Професіоналізм керівника є запорукою працездатності педагогічного колективу, добробуту учнів, спокою батьків, задоволеності соціальних замовників.

Сучасний характер суспільного розвитку висуває до керівника більш значущі вимоги. Усі нові тенденції громадського життя зробили його роботу незрівнянно більш складною і відповідальною. Підвищились і вимоги до цієї посади.

Сутнісними характеристиками безперервної освіти керівника є гнучкість, розмаїтість, доступність у часі й просторі. Найважливішим завданням самонавчання керівників повинно стати не тільки засвоєння фахових знань і поглиблення професійної компетентності, але й постійний розвиток управлінських якостей. Існуючий досвід свідчить про те, що не можна володіти цими якостями відразу, поглиблення їх може відбуватися протягом досить тривалого часу, при чергуванні періодів навчання та практичної діяльності.

Керівник сучасного освітнього закладу - центральна фігура всього освітнього процесу. Він повинен уміти розв'язувати різноманітні управлінські проблеми, уміти не тільки керувати освітнім закладом із сталими традиціями та укладом, але й переводити його на якісно новий рівень, що потребує спеціальних знань теорії та практики управління, певних особистісних якостей. Дуже важливі особистісні якості керівника навчального закладу, які забезпечують мотиваційне управління. Керівник освітнього закладу - це не тільки посада, але й професія.

Сучасні орієнтири змісту управлінської компетентності керівника навчального закладу

За останнє десятиліття помітно зросла зацікавленість учених, педагогів-практиків у вивченні проблеми управлінської компетентності керівника професійного навчального закладу, що говорить про важливість і соціальну значущість проблеми. Аналіз педагогічної літератури й практика свідчать про різні авторські визначення поняття «управлінська компетентність» та застосування наукових підходів до тлумачення його суті через різноманітні концепти або окремі педагогічні й філософські категорії, такі, як обсяг повноважень посадової особи, педагогічний такт, характерні риси особистості, знання, досвід у тій чи іншій галузі науки, обізнаність, авторитетність, правильність тощо. Це є свідченням того, що відсутність однозначного тлумачення поняття можна вважати природним педагогічним явищем. У зв'язку з багатогранністю й багатоаспектністю діяльності керівника навчального закладу (далі - НЗ) визначення поняття «управлінська компетентність» буде або дуже загальним, або дуже заплутаним. Однак при визначенні поняття «компетентність» доречно використовувати однорідні категорії, що характеризують особистість, і розглядати їх у взаємозв'язку, що буде його доповнювати і конкретизувати.

Багато вчених, практиків, дослідників при визначенні цього поняття застосовували різнорідні його концепти, такі, як права, коло питань, якість управлінської діяльності (авторитетність), обсяг функціональних повноважень, професіоналізм як професійно-особистісну якість керівника НЗ. Однак більшість досліджень підтверджує той факт, що категорія «управлінська компетентність» визначається головним чином наявним рівнем професійної освіти, досвідом, індивідуально-психологічними особливостями (темперамент, характер, соціально-психологічні, професійно-ділові, адміністративно-організаторські, вольові якості), мотивацією професійної діяльності й безперервної освіти, самовдосконаленням і рефлексією, рівнем творчого потенціалу.

Керівнику сучасного навчального закладу доводиться працювати в період оновлення функціональних обов'язків та видів управлінської діяльності, що пов'язаний з конкретно-історичними умовами розвитку країни, розширення сфери знань та умінь в галузі менеджменту освіти та іншими об’єктивними обставинами. Обов'язок керівника - створити умови, в яких би кожен міг би самореалізуватися.

Метою мого виступу є розкриття сутності й вимог до професійної (управлінської) компетентності керівника навчального закладу. Л.Б. Полак визначає основні напрями управлінської діяльності керівника НЗ, особливості управління навчально-виховним та навчально-виробничим процесом, вивчено їх результативність, проаналізовано різноманітні форми навчання учнів на уроках теоретичного та виробничого навчання [3].

Таким чином, аналіз управлінської діяльності керівника навчального закладу в науковій літературі показав, що

— на сучасному етапі відзначається певна інтенсифікація наукових досліджень, щодо підвищення результативності управлінської діяльності керівника;

— виникають нові і модернізуються діючі принципи, методи, функції управління керівника навчального закладу.

Процес модернізації управлінської діяльності керівника залежить від того, наскільки ефективно сучасний керівник впроваджує в управлінську діяльність новітню наукову управлінську інформацію.

У програмах підготовки менеджерів на Заході містяться не тільки наукова інформація, а й певні відомості з літератури та мистецтва. Керівники навчаються навіть, як використати особистісні креативні ресурси, щоб створити у своїй організації творчий колектив, де кожний виконує завдання, спрямовані на розвиток особистості.

3 цього погляду навчальний заклад є найсприятливішим об'єктом для створення організації творчих людей. У даному випадку змінюється роль самого менеджера, який повинен бути більше неформальним лідером, ніж організатором. Тому нікого не дивує, що директори шкіл у Голландії, Бельгії, Великобританії у вільний час займаються музикою, поезією, живописом.

Сучасний керівник НЗ не стільки має давати розпорядження, скільки співпрацювати, а це означає, що потрібно змінити стиль роботи, виробити нову управлінську культуру. Для цього слід;

по-перше, перебудуватися, змінитись внутрішньо, підходити до вчителя й учня не з позиції учасника спільної діяльності, в якій зацікавлені всі; по-друге, прагнути більше знати з наукової точки зору про людину та сучасне управління.

Директор навчального закладу стає ключовою фігурою в здійсненні управлінської діяльності навчально-виховного процесу. Тому модернізація освітнього процесу вимагає зробити універсальними вимоги до професійної компетенції керівника професійного навчального закладу, а саме:

Сучасний НЗ існує в умовах ринкових відносин. Директор має оволодіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті, щоб не залишитися осторонь від реалій сучасного життя. Директор НЗ – лідер-менеджер, який управляє педагогічною системою професійного навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, організовує та забезпечує їх діяльність.

Запровадження державно-громадської моделі управління НЗ передбачає залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості, батьків, громадських організацій. Тому одним з головних напрямків оновлення управлінської діяльності є набуття знань і вмінь щодо управління школою як соціальною системою. Директор у такому вимірі стає соціальним лідером, який повинен одноосібно приймати управлінські рішення.

Сучасний навчальний заклад існує в умовах ринкових відносин, тому керівник його має володіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті. Керівник стає менеджером, який управляє педагогічною системою навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, вивчає попит на освітні послуги, організовує та забезпечує їх якість.

Питання якості освіти потребують створення принципово нових моделей науково-методичної роботи в НЗ. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працював, то в нових умовах доцільно опрацьовувати цілісну концепцію освітньої практики, яка б врахувала

особливості й можливості конкурентного навчального закладу. Таку діяльність педагогічного колективу повинен спрямувати творчий керівник, який є досвідченим педагогічним працівником.

Застосування сучасного комплексу знань і умінь теорії управління, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу самого працівника.

Модернізація функцій управлінської діяльності керівника.

- Бачення стратегії й розвитку є визначальною з позиції прогнозу організації життєдіяльності навчального закладу в умовах реформування управлінської освіти з урахуванням найкращого світового досвіду й особливостей розвитку освіти в регіонах нашої держави.

- Керівництво освітнім процесом та здійснення моніторингу - провідна функція у створенні системи управління навчальним закладом, спрямоване на вироблення у керівника необхідних умінь і навичок, необхідних для прийняття управлінських рішень й усвідомлення відповідальності за їх реалізацію.

-Мотивація й управління персоналом – це створення сприятливих умов для стимулювання учасників навчально-виховного процесу до творчої праці, усвідомлення відповідальності за роботу з персоналом на демократичних засадах.

-Управління розвитком та фінансами сприяє ефективному розвитку навчального закладу в нових економічних умовах, пошуку додаткових джерел фінансування й організації маркетингової діяльності. Внутрішня й зовнішня комунікація – це адаптування керівника до необхідності засвоєння інформаційних та комунікативних технологій на засадах відкритості й толерантності [5].

Здійснення стратегічного управління НЗ, що зможе забезпечити його розвиток у майбутньому, а не тільки функціонування. Стратегія менеджменту забезпечує основу для управлінської діяльності в цілому та для здійснення основних її функцій, аналізу, планування, організації, контролю, регулювання. Стратегія менеджменту - це масштабні прогнози щодо реалізації місії (призначення) організації та досягнення цілей. Щоб навчальний заклад зміг забезпечувати свій розвиток у довготривалій перспективі, у нього мають бути переваги над іншими аналогічними установами. Він зможе впоратися зі своїми завданнями лише за умови, якщо надає освітні послуги, які стабільно задовольняють потреби споживачів. Це означає, що освітні послуги навчального закладу повинні мати конкурентні переваги, які можна створити лише за стратегічного управління. Для вироблення вміння правильно організувати управлінську діяльність керівнику необхідно:

1. Розглядати навчально-виховний процес як цілісну систему, що самостійно розвивається.

2. Виокремлювати головні суттєві питання й відсіювати другорядні.

3. Не вирішувати середні питання “на ходу” і, навпаки, вирішувати дрібні питання “з ходу”, не влаштовуючи через них довгих та багатолюдних засідань.

4. Виявити достатню самостійність, активність та ініціативність, виховувати ці якості у підлеглих та учнів.

5. Не відволікатись і не давати відволікати себе від намічених дій.

6. Коригувати свої дії у разі різкої зміни зовнішніх чинників й обставин.

7. Не забувати перевіряти якість і терміни виконання завдання даного підлеглим, вміти оцінити результат роботи й не забути похвалити виконавця.

8. Приймати не тільки врівноважені й обережні рішення, але й рішення з ризиком (у розумних межах). Очікуваними результатами управлінської діяльності при здійсненні освітнього менеджменту для керівника є такі:

- забезпечення саморозвитку у викладачів та учнів, уміння бути самокритичними і готовими до змін;

- усвідомлення значення своєї ролі керівника й організатора, формування почуття впевненості в собі;

- визначення життєвого середовища, в якому в учнів формується готовність вчитися, творчо працювати, орієнтуватися в ситуаціях, людях і обставинах; поява прагнення звільнитися від комплексів і упереджень;

- формування вміння приймати викладачів і учнів такими, якими вони є [4].

Отже, критерії вимірювання раціональності управлінської діяльності й оцінювання її результативності пов'язані зі сприйняттям зовнішніх і внутрішніх змін у взаємодії освітніх процесів у навчальному закладі.

Важливими для керівника показниками змін у взаємодії процесів є спосіб мислення, стиль поведінки, уміння вчасно відмовлятися від шкідливих звичок у власному управлінні. Впровадження сучасних управлінських технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделювання ситуацій вибору, вільного обміну думками, забезпеченню зростання творчої та інноваційної діяльності педагога.

9. Управлінська технологія - це діяльність керівника, побудована на принципах та закономірностях теорії й практики управління, що має за мету розв'язання суперечності між елементами взаємодії керівної й керованої систем [5]. Підхід до управління як до діяльності, результатом якої є досягнення певного результату, може бути побудоване на “суб'єкт-суб'єктних” відносинах, оскільки не кожна людина має право на участь у процесі управління освітою (навчального закладу). Саме на виявлення оптимального співвідношення “керівник-підлеглий”, що дозволить досягти найбільш ефективного надання освітніх послуг, і спрямований науковий пошук представників особистісно-зорієнтованого підходу до управлінської діяльності. Тому в управлінській діяльності провідними визнаються людино-центристський підхід, технологічною базою якого є мотиваційне програмно-цільове управління, адаптивний підхід, що базується на технології рефлексійного управління.

Перехід на нову структуру та зміст загальної середньої освіти потребує створення принципово нових моделей науково-методичної роботи в організатором. Тому нікого не дивує, що директори шкіл у Голландії, Бельгії, Великобританії у вільний час займаються музикою, поезією, живописом. Сучасний керівник НЗ не стільки має давати розпорядження, скільки співпрацювати, а це означає, що потрібно змінити стиль роботи, виробити нову управлінську культуру. Для цього слід по-перше, перебудуватися, змінитись внутрішньо, підходити до вчителя й учня не з позиції учасника спільної діяльності, в якій зацікавлені всі; по-друге, прагнути більше знати з наукової точки зору про людину та сучасне управління. Директор навчального закладу стає ключовою фігурою в здійсненні управлінської діяльності навчально-виховного процесу. Тому модернізація освітнього процесу вимагає зробити універсальними вимоги до професійної компетенції керівника професійного навчального закладу, а саме:

Сучасний НЗ існує в умовах ринкових відносин.

Директор має володіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті, щоб не залишитися осторонь від реалій сучасного життя.

Директор НЗ – лідер-менеджер, який управляє педагогічною системою професійного навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, організовує та забезпечує їх діяльність.

Запровадження державно-громадської моделі управління НЗ передбачає залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості, батьків, громадських організацій. Тому одним з головних напрямків оновлення управлінської діяльності є набуття знань і вмінь щодо управління школою як соціальною системою. Директор у такому вимірі стає соціальним лідером, який повинен одноосібно приймати управлінські рішення. Перехід на нову структуру та зміст загальної середньої освіти потребує створення принципово нових моделей науково-методичної роботи вНЗ. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працювала професійна школа, то в нових умовах доцільно опрацювати цілісну концепцію освітньої практики, яка б врахувала особливості і можливості конкретного навчального закладу. Таку діяльність педагогічного колективу повинен спрямувати творчий керівник навчального закладу, який є досвідченим інженерно-педагогічним працівником. Застосування сучасного комплексу знань і вмінь теорії управління, зокрема в ринкових умовах, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу директора школи, як керівника. Оновлення процесу управління має випереджати процеси розвитку сучасного навчального закладу. Особливо це необхідно у контексті підготовки керівника навчального закладу, модернізації програми підвищення кваліфікації з урахування досвіду європейських країн. Необхідно використовувати розвиток можливостей Асоціації керівників НЗ України щодо удосконалення форм співпраці з громадськими організаціями, органами управління освітою, інститутами післядипломної освіти, установами тощо.

Сучасний керівник навчального закладу виступає трансформатором оновленого змісту освіти, освітніх технологій, форм та методів навчання, виховання й розвитку особистості, піклується про власну управлінську діяльність, про впровадження елементів новизни, оригінальності, тобто всього того, що необхідне для забезпечення реформування навчально-виховного та навчально-виробничого процесу в НЗ та підвищення результативності управлінської діяльності. Результат управлінської діяльності - це результати дій керуючої системи щодо переведення освітньої системи, педагогічного колективу, навчально-виховного процесу, фінансово-господарської діяльності, санітарно-гігієнічних і безпечних умов у новий стан, що забезпечує керуюча система [5].

Тому основними складовими результатів управлінської діяльності сучасного керівника НЗ стають: навчально-виховний та навчально-виробничий процес; педагогічний колектив; забезпечення умов освітньої діяльності та професійної діяльності; фінансово-господарська діяльність; система управління НЗ. Для досягнення мети в практичній діяльності керівник використовує різні управлінські технології, підходи. Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності:

системний підхід; ситуаційний підхід; програмне управління; колегіальне управління; управління якістю освіти; адаптивне управління; особистісно-зорієнтоване управління; демократичне управління; управління інноваційними процесами [4, 29].

Умовами, які зможуть підвищити результативність управлінської діяльності керівника визначено:

1. Запровадження державно-громадської моделі управління:

- Залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості, батьків, громадських організацій. Тому одним із головних напрямів оновлення управлінської діяльності є набуття знань і вмінь щодо управління навчальним закладом як соціальною системою. Керівник у

такому вимірі є соціальним лідером, який повинен одноосібно приймати управлінські рішення.

- Сучасний навчальний заклад існує в умовах ринкових відносин, тому керівник його має володіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті. Керівник стає менеджером, який управляє педагогічною системою навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, вивчає попит на освітні послуги, організовує та забезпечує їх якість.

- Питання якості освіти потребують створення принципово нових моделей науково-методичної роботи в НЗ. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працював, то в нових умовах доцільно опрацьовувати цілісну концепцію освітньої практики, яка б врахувала особливості й можливості конкурентного навчального закладу. Таку діяльність педагогічного колективу повинен спрямувати творчий керівник, який є досвідченим педагогічним працівником.

- Застосування сучасного комплексу знань і умінь теорії управління, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу самого працівника.

2. Модернізація функцій управлінської діяльності керівника.

- Бачення стратегії й розвитку є визначальною з позиції прогнозу організації життєдіяльності навчального в умовах реформування управлінської освіти з урахуванням найкращого світового досвіду й особливостей розвитку освіти в регіонах нашої держави.

- Керівництво освітнім процесом та здійснення моніторингу - провідна функція у створенні системи управління навчальним закладом, спрямоване на вироблення у керівника необхідних умінь і навичок, необхідних для прийняття управлінських рішень й усвідомлення відповідальності за їх реалізацію.

- Мотивація й управління персоналом – це створення сприятливих умов для стимулювання учасників навчально-виховного процесу до творчої праці, усвідомлення відповідальності за роботу з персоналом на демократичних засадах.

- Управління розвитком та фінансами сприяє ефективному розвитку навчального закладу в нових економічних умовах,пошуку додаткових джерел фінансування й організації маркетингової діяльності.

- Внутрішня й зовнішня комунікація – це адаптування керівника до необхідності засвоєння інформаційних та комунікативних технологій на засадах відкритості й толерантності [5].

3. Здійснення стратегічного управління НЗ, що зможе забезпечити його розвиток у майбутньому, а не тільки функціонування.

Стратегія менеджменту забезпечує основу для управлінської діяльності в цілому та для здійснення основних її функцій, аналізу, планування, організації, контролю, регулювання. Стратегія менеджменту - це масштабні прогнози щодо реалізації місії (призначення) організації та досягнення цілей. Щоб навчальний заклад зміг забезпечувати свій розвиток у довготривалій перспективі, у нього мають бути переваги над іншими аналогічними установами. Він зможе впоратися зі своїми завданнями лише за умови, якщо надає освітні послуги, які стабільно задовольняють потреби споживачів. Це означає, що освітні послуги навчального закладу повинні мати конкурентні переваги, які можна створити лише за стратегічного управління. Для вироблення вміння правильно організувати управлінську діяльність керівнику необхідно:

1. Розглядати навчально-виховний процес як цілісну систему, що самостійно розвивається.

2. Виокремлювати головні суттєві питання й відсіювати другорядні.

3. Не вирішувати середні питання “на ходу” і, навпаки, вирішувати дрібні питання “з ходу”, не влаштовуючи через них довгих та багатолюдних засідань.

4. Виявити достатню самостійність, активність та ініціативність, виховувати ці якості у підлеглих та учнів.

5. Не відволікатись і не давати відволікати себе від намічених дій.

6. Коригувати свої дії у разі різкої зміни зовнішніх чинників й обставин.

7. Не забувати перевіряти якість і терміни виконання завдання даного підлеглим, вміти оцінити результат роботи й не забути похвалити виконавця.

8. Приймати не тільки врівноважені й обережні рішення, але й рішення з ризиком (у розумних межах).

Очікуваними результатами управлінської діяльності при здійсненні освітнього менеджменту для керівника є такі:

- забезпечення саморозвитку у викладачів та учнів, уміння бути самокритичними і готовими до змін;

- усвідомлення значення своєї ролі керівника й організатора, формування почуття впевненості в собі;

- визначення життєвого середовища, в якому в учнів формується готовність вчитися, творчо працювати, орієнтуватися в ситуаціях, людях і обставинах; поява прагнення звільнитися від комплексів і упереджень;

- формування вміння приймати викладачів і учнів такими, якими вони є [4].

Отже, критерії вимірювання раціональності управлінської діяльності й оцінювання її результативності пов'язані зі сприйняттям зовнішніх і внутрішніх змін у взаємодії освітніх процесів у навчальному закладі. Важливими для керівника показниками змін у взаємодії процесів є спосіб мислення, стиль поведінки, уміння вчасно відмовлятися від шкідливих звичок у власному управлінні. Впровадження сучасних управлінських технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделювання ситуацій вибору, вільного обміну думками, забезпеченню зростання творчої та інноваційної діяльності педагога.

Управлінська технологія - це діяльність керівника, побудована на принципах та закономірностях теорії й практики управління, що має за мету розв'язання суперечності між елементами взаємодії керівної й керованої систем [5]. Підхід до управління як до діяльності, результатом якої є досягнення певного результату, може бути побудоване на “суб'єкт-суб'єктних” відносинах, оскільки не кожна людина має право на участь у процесі управління освітою (навчального закладу). Саме на виявлення оптимального співвідношення “керівник-підлеглий”, що дозволить досягти найбільш ефективного надання освітніх послуг, і спрямований науковий пошук представників особистісно-зорієнтованого підходу до управлінської діяльності. Тому в управлінській діяльності провідними визнаються людино-центристський підхід, технологічною базою якого є мотиваційне програмно-цільове управління, адаптивний підхід, що базується на технології рефлексійного управління.

Література

1. Коломінський Н. Стиль керівництва в освіті: проблеми формування та вдосконалення / Н.Коломінський // Освіта і управління. – 1997. – №2. – С. 106-113.

2. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10.02.98 p. № 103/98 ВР // Урядовий кур’єр. - 1998. - 12 березня.

3. Полак Л.Б. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти: управлінський аспект : навч.-метод. посіб. / Л.Б. Полак. - К. : Вища школа, 1999. – 112 с.

4. Мармаза О.І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом / О.І. Мармаза. - X. : Видавнича Група “Основа”, 2004. - 240 с.

5. Мельниченко В. Нові підходи до управління навчальним процесом у ПТНЗ / В. Мельниченко // Професійно-технічна освіта. - 2004. - № 2. - С. 20-21.

Роль методичної служби в підвищенні професійної компетентності вчителя

«Бути річкою, у якій зливаються гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень – одна з вічних гілок педагогічної майстерності. Якщо вона відмирає, всихає – всі книжні знання педагогіки перетворюються в прах»(В. Сухомлинський).

Як відомо, В. Сухомлинський значну увагу приділяв професіоналізму вчителя. Одним із перших він увів у науковий обіг поняття професійної культури й педагогічної майстерності. Що ж до педагогічної культури, то в основу її великий педагог покладав насамперед «глибоке знання вчителем свого предмета, багатство методів вивчення особистості учня, педагогічна етика, педагогічна творчість, науково-дослідна робота вчителя, єдність науки й майстерності». Якщо проаналізувати ідеї видатного вченого про педагогічну культуру й майстерність педагога, то можна стверджувати, що саме вони покладені в основу сучасної теорії професійної компетентності вчителя.

Завдання сучасної школи – це виховання компетентнісної особистості, яка володіє не лише знаннями, професіоналізмом, високими моральними рисами, але й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи знання й беручи на себе відповідальність за певну діяльність. Зважаючи на актуальність цього питання, наш заклад працює над реалізацією науково-методичної проблеми ”Створення освітнього середовища для розвитку компетентнісної особистості в умовах спеціалізованої школи ”. Виховати таку осбистість може лише педагог з високим рівнем компетентності, ерудований, здатний до безперервної освіти, якому притаманні творчі, дослідницькі здібності, високі духовно-моральні риси. «Вогнище запалюється вогнищем, а особистість – особистістю» (Л. Квадріус).

Слід зазначити, що висвітлення проблеми становлення професійної компетентності педагогів простежується у дослідженнях багатьох науковців, зокрема А. Амонашвілі, О. Шияна, М. Коломійця, І. Ареф’єва, Ю. Бабанського, С. Батищева, В. Бондаря, В. Лозової та інших. Не існує одностайної думки в науковому світі стосовно трактування поняття професійної компетентності вчителя. Порівнюючи визначення багатьох дослідників, у тому числі загаданого вище В. Сухомлинського, ми схиляємося до того, що професійна компетентність – це риса особистості, яка дає змогу фахівцеві максимально ефективно здійснювати свою діяльність, а також сприяє його саморозвитку та самовдосконаленню.

Розгляньмо модель сучасного професійно-компетентного вчителя. Слушним буде зауважити, що насправді перелік компетентностей у цій моделі може бути різним. Безперечно, усі вони дуже важливі й необхідні для кожного педагога, однак ми хочемо акцентувати увагу саме на здоров’язберігаючій компетентності, яка полягає у відповідальному ставленні вчителя до власного життя та здоров’я, потребі в активному відпочинку, оволодінні навичками запобігання перевтомі, умінні преживати невдачі, справлятися з тривогою, горем. На жаль, учителі, а особливо директори і їхні заступники, часто не надають цій компетентності вагомого значення.

З боку керівників закладів освіти, розвиток професійної компетентності вчителів потребує цілеспрямованого управління цим процесом. Як показує практика, нам інколи непросто керувати цим процесом. Безумовно, управління розвитком професійної компетентності педагогів безпосередньо залежить від якості науково-методичної роботи в школі, оскільки навчання вчителя продовжується усе життя і саме якісна організація науково-методичної роботи забезпечує підготовку вчителів до здійснення інноваційної діяльності.

Основні завдання у підвищенні професійної компетентності педагогів полягають у тому, щоб

- допомогти кожному вчителеві в розвитку його ціннісних орієнтацій і гуманістичної спрямованості, які визначають загальний підхід до реалізації актуальних проблем сучасної школи ;

- надати вчителеві можливість усвідомити методологію вирішення професійно-педагогічних проблем, яка ґрунтується на гуманістичній парадигмі ;

- розкрити перед учителем способи побудови конкретних концепцій роботи школи й самого вчителя, зважаючи на своєрідність умов їхньої діяльності ;

- віднайти разом з педагогом способи реалізації концептуальних схем у досвіді діяльності ;

- орієнтувати вчителя на осмислення ним результатів педагогічних інновацій, сприяти виробленню критеріїв їхньої оцінки й самооцінки.

Основою якісної методичної роботи є системна діагностика, яка забезпечує об’єктивну інформацію про стан і результати педагогічного процесу та сприяє прийняттю адекватних педагогічних рішень. А тому в нашому навчальному закладі сформована структура методичної служби та спланована робота відповідно до діагностики професійної діяльності педагогічних кадрів, що включає анкетування вчителів, співбесіди з керівниками методичних комісій та педагогічними працівниками, аналіз методичної роботи загалом.

До колективних постійно діючих форм належать : методичні комісії, семінари-практикуми для класних керівників, проблемні семінари, школи, у т.ч. молодого педагога, перспективної педмайстерності, творчі групи, творчі пари.

Колективні періодичні форми включають : педагогічні читання, науково-практичні конференції, методичні оперативки, наради, групові консультації, ділові й рольові ігри тощо.

Індивідуальними формами методичної роботи є : самоосвіта, наставництво, консультації тощо.

Треба зауважити, що останнім часом набули популярності нетрадиційні форми методичної роботи : творчі звіти ( «Педагогічне портфоліо творчого вчителя»), презентація методичних комісій («Здобутки. Досвід. Перспективи»), тиждень молодого вчителя, тиждень наставника, предметні тижні, педагогічні діалоги та інші.

Основною організаційною формою групової методичної роботи в системі підвищення професійної компетенції педкадрів виступають методичні комісії, діяльність яких спрямована на вирішення таких завдань :

¤ забезпечення засвоєння й використання найраціональніших методів і прийомів навчання та виховання школярів;

¤ постійне підвищення рівня загальнодидактичної й методичної підготовки педагогів для організації та здійснення навчально-виховного процесу;

¤ обмін досвідом успішної педагогічної діяльності;

¤ виявлення, пропаганда та реалізація нових підходів до організації навчання та виховання

¤ забезпечення постійного засвоєння сучасної педагогічної теорії та практики ;

¤ створення умов для самоосвіти вчителів і здійснення керівництва творчою діяльністю педагогів.

Засідання методичних комісій відбувається у два етапи : теоретична частина та практична, де вчителі відвідують показові уроки, позакласні заходи, що є однією з найпоширеніших й ефективних форм навчально-методичної роботи, оскільки сприяють обміну досвідом, його поширенню, можливості одержати колегіальну допомогу.

У тематику планів роботи шкільних м/о включені питання законодавства про освіту; упровадження інноваційних технологій навчання, зокрема реалізація особистісно зорієнтованого та компетентнісно зорієнтованого підходів у навчально-виховному процесі; перспективного педагогічного досвіду; формування компаративної компетентності учнів у процесі вивчення літератури; текстоцентричний підхід до вивчення рідної мови ; читання художнього твору – один із способів формування всебічно розвиненої особистості ; підвищення якості знань через розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів; розвитку життєвих компетентностей шляхом активізації пізнавальної діяльності молодших школярів; формування комунікативних компетентностей на уроках рідної мови (Сергій Омельчук. Основні аспекти мовленнєво-методичної компетентності сучасного вчителя–словесника) «Слово – найтонший дотик до серця» (В. Сухомлинський) ; шляхів індивідуалізації навчання на уроках математики відповідно до потреб обдарованих дітей ; компетентнісно зорієнтованого підходу до загальної мистецької освіти ; етикету вчителя як важливого фактору успішної діяльності ; розвитку навичок конструктивної взаємодії ; компетентнісний підхід до навчання на уроках географії ; екологічного виховання як фактору формування екологічної культури особистості; психологічного комфорту педагога тощо.

На заняттях м/к педагогічних працівників інформовано про освітні системи інших країн з метою вивчення та поширення зарубіжного досвіду у сфері професійного вдосконалення майстерності вчителів.

Змістовно й творчо проходять засідання семінарів (практикумів, тренінгів, проблемних). Створення цієї форми виникло як відповідь на зростання потреб педагогів у плані ознайомлення з новітніми досягненнями в науці, перспективним досвідом тощо. Проблеми, запропоновані для обговорення, відзначаються актуальністю, сприяють дослідницькій і пошуковій роботі учасників семінару, спонукають до дискусії.

В епоху соціальних та економічних змін, коли ламаються ціннісні пріоритети в суспільстві й виникає безліч суперечливих вимог до освітньої діяльності, педагогові стає дедалі складніше працювати, а тому на заняттях психолого-педагогічного семінару увагу учасників акцентувалася на проблемі «Набуття навичок педагогічного спілкування через різноманітні методи навчання, підвищення рівня сенситивності і самоприйняття». Для вирішення проблемного питання були проведені такі засідання : учителі й учні : мистецтво діалогу ; розвиток навичок конструктивної взаємодії ; учитель і проблема дисципліни ; етикет учителя як важливий фактор успішної діяльності.

На семінарських заняттях практикують вироблення методичних рекомендацій на основі обговорення питань з наукової теми , упровадження яких сприяє підвищенню фахового рівня вчителів та рівня навчально-виховної роботи.

Робота з педкадрами в нашій школі проводиться диференційовано, з урахуванням досвіду, результатів діяльності. Традиційно працюють школа вищої педмайстерності, (для вчителів вищої категорії, старших учителів, учителів-методистів). Плідно працює Школа молодого педагога (керівник О.К.Шешаберідзе, учитель-методист). Діяльність школи спрямована на реалізацію питання «Підвищення професійної компетенції молодих педагогів». На заняттях увага акцентується не лише на опрацюванні питань організації навчально-виховного процесу, ролі вчителя в освітньому середовищі, а й на підготовці статей молодих учителів до друку у фахових виданнях, методичних матеріалів для презентації на виставці педтехнологій (Збірник із культури мовлення «Рідне слово», уч. української мови й літератури К. В. Шилак; Збірник тестових завдань , уч. англійської мови І. В. Мороз).

Учасники Школи вищої педмайстерності (керівник В. А. Ляшук, учитель-методист) успішно працюють над питанням компетентнісного підходу в навчально-виховному процесі. Були проведені теоретичні семінари («Компетентнісний підхід до формування змісту освіти» ; «Компетентнісний підхід у вивченні гуманітарних дисциплін») ; проблемний семінар «Реалізація компетентнісного підходу в освітньому процесі» ; «круглий стіл» «Складові ключової компетентності уміння учнів самостійно вчитися». Ці форми методичної роботи сприяли підвищенню рівня професійної діяльності педагогів, ознайомленню їх із новітніми інноваціями в освіті, поширенню й впровадженню перспективного педагогічного досвіду.

Великого значення надаємо вивченню та поширенню перспективного педагогічного досвіду вчителів нашого закладу. У школі створені творчі групи, куди входять учителі-методисти, у яких вивчався досвід. Творча група вчителів іноземної мови початкової й середньої ланки працюють над реалізацією питання «Формування комунікативної компетенції на початковому рівні навчання англійській мові» ; педагоги старшої школи вивчають науково-методичну проблему « ». Члени творчої групи початкових класів обрали питання « ». Активна робота вчителів у творчих групах не лише сприяє розвитку їхньої професійної діяльності, але й активізує особистісний потенціал кожного з них. Педагоги не лише запозичують перспективний педагогічний досвід провідних освітян, а й мають змогу презентувати й популяризувати власні напрацювання.

Робота над шкільною науково-методичною проблемою – важливий засіб підвищення фахової компетентності та успішності педагогів. Під керівництвом старшого учителя С. В. Зінчук результативно працює творча група з реалізації науково-методичної проблеми школи. «Педагогічна ідея – це повітря, у якому розправляє крила педагогічна творчість» (В. Сухомлинський). Були складені й затверджені перспективний і річний плани, у яких передбачені заходи, спрямовані для успішного вирішення проблемного питання. Зокрема, на засіданнях творчої групи увага акцентувалася на формуванні творчої особистості учнів, їхньої життєвої та соціальної компетентностей на уроках природничого циклу ; розвитку читацьких компетенцій на уроках української літератури ; спільній роботі громадськості, школи, сім’ї у становленні особистості школяра ; на проблемі сучасного уроку тощо.

Усі згадані вище форми методичної роботи підпорядковані головній меті: надавати практичну дієву допомогу педагогам; виробити інноваційний стиль діяльності кожного вчителя та підготувати їх до роботи в нових умовах; сприяти підвищенню педагогами професійної майстерності; формувати творчий, працездатний колектив й одночасно покращувати результативність навчально-виховного процесу.

Важливим етапом у підвищенні професійного рівня педагогічних працівників є курсова перепідготовка. Учителі, які пройшли курсову перепідготовку виступають перед своїми колегами на засіданнях м/к, діляться здобутими знаннями й досвідом, які відтак адаптуються в практичній діяльності.

Один із шляхів розвитку професійної компетентності педагогів – це проходження атестації. Робота в школі з атестації проводиться згідно з планом-графіком організаційних заходів та методичних рекомендацій, розроблених адміністрацією. Загалом у лютому ми практикуємо проведення місячника учителів, що атестуються, у якому передбачено низка заходів : виставка дидактичних і методичних матеріалів, показові уроки, виховні години, звіт учителів на засіданні м/к, презентація досвіду педагогічних працівників, які атестуються на присвоєння звання, ознайомлення з професійними портфоліо вчителів.

Велику роль у підвищенні професійної компетентності педагогів, на нашу думку, відіграє самоосвіта. Слід зазначити, що здатність до самоосвіти порівняно важливіша за результатами та впливом на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі. «Учитель як фахівець живе доти, поки вчиться» ( К. Ушинський).

Важливе значення в організації науково-методичної роботи шкільний методичний кабінет, де вчителі мають змогу працювати з фаховою періодикою, методичною літературою. Систематично видається методичний бюлетень «Педагогічні орієнтири», у яких пропонуємо слушну інформацію щодо методики викладання предметів, інноваційних технологій, культури мовлення тощо.

Обрана модель організації науково-методичної роботи для підвищення професійної компетентності педагогів дає свої результати. Це підтверджено як загальними результатами функціонування навчального закладу загалом, так і результатами діяльності окремих працівників. Атестація фіксує фактичне зростання кваліфікації педагогів : мають вищу кваліфікаційну категорію, - першу, - другу, присвоєно педагогічні звання.

Зростає якість досвіду педагогів, узагальненого під час атестації.

Забезпечена участь учителів у конкурсі «Учитель року» . Учитель-методист Гушинець О. З. була переможцем міського й обласного та лауреатом всеукраїнського конкурсу «Учитель року» у номінації «українська мова й література».

Учителі Л.М.Никитюк, Н.Р.Мельнійчук, О.З.Гушинець, М.С.Горбачевська, Л.Р.Турик презентували наукові та методичні матеріали на всеукраїнських та міжнародних конференціях у Києві, Івано-Франківську, Сімферополі, Львові, Дніпропетровську, Луцьку.

Для сприяння професійного росту педагога у школі проводиться щорічна виставка дидактичних і методичних матеріалів («Творчі напрацювання педагогів школи»), де вчителі мають змогу презентувати свої напрацювання, не лише поділитися власним досвідом роботи, а й запозичити його в колег.

Учителями школи підготовлено до друку значну кількість методичних збірників, дидактичних матеріалів. Друковані праці наших педагогів у фаховій періодиці систематизовані в каталозі науково-методичних доробків.

Педагоги закладу апробовують підручники й посібники, рецензують методичні матеріали вчителів інших закладів, їх залучають до роботи в журі предметних олімпіад, конкурсів, зокрема конкурсу «Учитель року».

Креативні здібності педагогів виявлено в інноваційній діяльності. Так, класоводом Л.М.Никитюк, психологом І.В.Федорчук впроваджується інноваційний курс «Культура життєвого самовизначення», класним керівником О.М.Олійник – експериментальна програма МОН України «Школа, яка керує знаннями».

Насамкінець хочу побажати, щоб вашу вчительську долю завжди супроводжували ВІРА, ЛЮБОВ, НАДІЯ, бо, згідно з істинним висловленням однієї мудрої людини, «якщо Віра стане човником, Любов – вітрилом, Надія – морем, то можна сміливо долати освітні хвилі».

Слід увагу акцентувати на тому, що Луцька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 досягла значних результатів у впровадженні нових освітніх технологій, стимулюванні й розвитку педагогічної творчості, створенні умов для всебічного розвитку кожної дитини.

Працюючи над реалізацією завдань Національної доктрини розвитку освіти України, програм «Учитель», «Творча обдарованість «Базового держстандарту загальноосвітньої середньої школи, педагоги нашої школи у центрі уваги поставили кожного учня .

Достатньо високий рівень навчальних досягнень учнів нашої школи підтверджено результатами ЗНО та участі школярів в олімпіадах різних етапів, конкурсах, турнірах.

Щорічно школа має своїх призерів у другому етапі VІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. У минулому навчальному році наша п’ятикласниця стала переможцем другого, третього та четвертого етапів зазначеного вище конкурсу.

Школярі активні учасники різноманітних конкурсів учнівської творчості ( літературний конкурс, конкурс малюнків, солістів-вокалістів, юних винахідників і раціоналізаторів), де досягають високих результатів.

Маємо непогану результативність у конкурсі-захисті учнівських науково-дослідницьких робіт. Зокрема учень 11 класу став переможцем Всеукраїнського конкурсу-захисту в номінації «біологія» (2007), 2008 рік – ІІІ місце в номінації «геологія». Школа має призерів міського конкурсу-захисту у номінаціях «психологія», «українська мова», «англійська мова».

Наші учні щороку беруть участь у Всеукраїнській інтелектуальній грі «Кенгуру», де досягають вагомих результатів.

У школі видається газета «Гроно» під керівництвом Наталії Коржової, у якій мають змогу друкувати матеріали як учителі, так і учні.

У 2008 році в Національному конкурсі шкільних газет наше видання «Гроненятко» визнане найкращим у номінації «Краща газета за змістом серед 1-5-х класів».

Насамкінець зазначу, що кожен учитель школи навчає дітей правильно приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікативні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти, тобто озброює особистість необхідними вміннями та знаннями для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, яке швидко розвивається. Як наслідок наші діти загалом комфортно почуваються в навколишньому світі, після закінчення школи вступають у престижні вищі навчальні заклади України .

Тема. Долаємо стереотипи. Класний керівник ХХІ століття. Який він?

Мета: ознайомити учасників з інноваційними підходами у роботі класного керівника, узагальнити результати анкетування: „Класний керівник очима учнів”, виробити рекомендації щодо роботи класного керівника у сучасних умовах.

Хід заняття:

1. Робота в групах ( 4 групи).

Назвати основні якості сучасного класного керівника. Написати їх на аркуші А – 4 у стовпчик. Проранжувати їх від 1 – 5 за ступенем важливості.

Проаналізувати всі якості класного керівника і зробити висновки.

2. Вправа „ Класний керівник 21 століття. Який він?”

На столах покласти всі нормативні документи , якими керуються у своїй роботі класні керівники.

Користуючись ними, у групах визначити основні якості і пріоритети у роботі класного керівника з боку:

· держави

· дирекції школи

· батьків

· учнів

Ознайомити з результатами анкетування „ Класний керівник очима учнів”.

Вибрати 5 найважливіших якостей у роботі класного керівника. Проаналізувати.

3. Вправа „ Аркуш мети”.

Інструкція:

Записати у групах, які основні завдання стоять перед класним керівником на „будинкові”.

На даху будинку записати мету, на стінах - завдання, які стоять перед класним керівником, на доріжці до будинку - способи вирішення завдань, на колоді посеред доріжки – перешкоди, які з’являються в роботі класного керівника.

Робота виконується у групах. Висновки.

4. Підбиття підсумків заняття.

Притча на завершення

Одного разу двоє мандрівників опинились у невідомій країні перед високою горою. Їм було необхідно перейти через неї, але вони розуміли, що їм потрібен провідник. Провідник прийшов, і перед тим, як розпочати свій шлях, сказав їм: „Перш за все, ми повинні поговорити з вами про взаємоповагу: я поважаю Вас і Ваш шлях, а ви поважаєте мене і мій досвід.

Я багато років воджу людей, але кожен раз ми піднімаємось на різні гори. Я знаю, як ходити по горах, проте саме цю вершину я бачу вперше. Тому, будьте пильними, уважними, як і я.

Я можу лише іти поруч з Вами, але ноги за Вас я переставляти не можу. Якщо Ви не захочете іти шляхом, який я запропонував – це буде Ваш вбір.

В горах холодно, тому я не стану затягувати наш шлях.

Я з Вами тимчасово. Я залишу Вас, як тільки зрозумію, що далі Ви зможете іти самі до тієї мети, яку собі поставили.

І останнє. Я нікому не розкажу, що я підкорював з Вами цю гору”.

І відправились вони в дорогу. Це було нелегко, був відчай, і нова надія. І неподалік вершини провідник залишив мандрівників.

І вони дійшли, і побачили схід Сонця.

З другого боку гори з’явився квітучий сад.

Бажаємо впевнено підкорювати професійні вершини і відкривати нові горизонти!

Вправа „Аркуш мети”

Мета: створити образ ідеального сучасного класного керівника.

Завдання: намітити план самоосвіти, керуватися нормативними документами у своїй роботі.

Способи вирішення завдань:

Утвердити пріоритетність підтримки та зміцнення здоров’я всіх учасників освітнього процесу.
Завершити перехід до сучасних ІКТ.
Підтримувати лідерські якості в дітях
Формувати сприятливий мікроклімат у класі психолога
Керуватись у своїй роботі діагностичними даними за діагностичним комплексом „Універсал”
Дотримуватись Конвенкції ООН про права дитини
Сприяти розвитку в учнів навичок спілкування
Пропаганда ЗСЖ
Підвищення професійної кваліфікації
Створення умов для розвитку обдарованих дітей
Профілактика правопорушень
Конфіденційність дисциплінарного розслідування
Тісна співпраця з учителями та батьками
Виховання високої моралі в учнів
Формування українського менталітету
Робота з проблемними сім’ями
Надання педагогічної підтримки на основі індивідуального підходу
Поважати кожну дитину
Вміння вислухати кожного
Більше часу неформальному спілкуванню
Не будувати стосунки за принципом „згори - вниз”

Тема "Прості шаблони". На платформі Blogger.